Слова можуть зцілювати, а можуть нищити. Як уникнути вогню, що палає з уст? — Відповідь у проповіді “Пекельний вогонь”.
Наш язик має величезну силу — він може надихати, підтримувати та зцілювати, але водночас і руйнувати, ранити та палити вщент людські серця й долі. Апостол Яків попереджає: хоч язик малий, та керує всім тілом, і може стати “палаючим колесом, запаленим від геєни”. У цій проповіді ми розглянемо, як Слово Боже відкриває небезпеку неконтрольованої мови, яка перетворюється на справжній пекельний вогонь, і як Господь закликає нас приборкати його силою Духа Святого.
Це послання спонукає перевірити власні слова, навчитися мудро й благословенно говорити, щоб наш язик був не знаряддям руйнування, а джерелом життя.
Язик — малий, але здатний розпалити пекельний вогонь. Як його приборкати?
КОЛИ ДО ТЕБЕ ПРИЙДУТЬ ІЗ ПЛІТКАМИ… ЗГАДАЙ ПРО ТРИ ФІЛЬТРИ СОКРАТА
У давній Греції Сократа поважали за його мудрість. Одного дня до нього підійшов чоловік і схвильовано сказав:
— Хочеш, розповім, що щойно почув про твого друга?
Сократ спокійно підняв руку й відповів:
— Зачекай. Перш ніж говорити, я хотів би, щоб ми пропустили твої слова через маленьку перевірку, яку я називаю трьома фільтрами.
— Три фільтри? — здивувався чоловік.
— Саме так, — сказав Сократ. — Перший — це правда. Ти абсолютно впевнений, що те, що збираєшся розповісти, є правдою?
— Ну… ні. Я просто десь це почув.
— Розумію. Отже, ти не знаєш, чи це правда. Перейдемо до другого фільтра: доброта. Те, що ти хочеш мені сказати, — це щось хороше про мого друга?
— Ні, швидше навпаки.
— Отже, — відповів Сократ, — ти хочеш сказати мені щось погане про нього, не маючи впевненості, що це правда. Лишається останній фільтр: користь. Скажи, чи є мені якась користь із того, що ти збираєшся розповісти?
— Чесно кажучи… не дуже.
— Тоді, — підсумував Сократ, — якщо те, що ти несеш, не є ні правдою, ні добрим, ні корисним, то для чого це говорити?
Практика цього простого правила не лише зберігає наші стосунки, а й робить кращим наше життя та суспільство, у якому ми живемо.
Текстова версія проповіді пастора Сергія Антонюка в Храмі на Подолі “Пекельний вогонь”:
Ми живемо в світі, де слова лунають постійно, у соцмережах, у новинах, у розмовах із близькими. Щодня ми чуємо тисячі голосів і самі додаємося до цього гомону, звуку і стаємо частиною цього словесного потоку. Але чи часто ми замислюємося, яку силу, яку владу має наш язик? Слова, яку владу і силу мають слова, які вилітають з нашого рота. Одне коротке речення може або підняти людину з відчаю, в якому вона знаходиться. Слова підтримки, слова доброзичливості, слова любові. Або інше коротке речення може зламати її серце і просто опустити ще нижче або туди, куди людина навіть не думає, що вона так глибоко може впасти. Це просто може зламати її серце. Біблія нам нагадує, що наш язик – це маленький орган, але він може запалити вогонь, вогонь руйнування або стати великим джерелом благословення. І ось саме сьогодні і зараз я пропоную, щоб ми разом з вами подивилися, чим може бути наш язик. Тема проповіді називається пекельний вогонь. І ми будемо говорити не про вічні муки, а про муки, які ми можемо мати вже й зараз тут на землі. Апостол Яків дуже гарно описав події, які відбуваються. І знаєте, як на мене, ці слова торкаються кожного з нас, нашої церкви безпосередньо, кожного з вас, хто знаходиться тут в домі молитви, кожного з наших дорогих глядачів, хто по той бік екрану. Можливо, хтось почувши нонстми або вступ сказав: “Ні, це не про мене. Я дуже гарно контролюю свій язик. Але давайте ми подивимось, що Біблія скаже з цього приводу”. Перший момент, на що я хочу звернути увагу, ми живемо у світі слів, від розмов сім’ї до соцмереж. І від цього ми нікуди не можемо дітися. Коли раніше, можливо, це було ще якось більш можливо, сьогодні це все чим далі менш і менш можливо. І наші думки, наші ідеї завжди формуються під впливом того, що ми чуємо навколо нас. Яків, до речі, нагадує, ми будемо зараз про це читати, що слова формують реальність, будують або руйнують. І ось це дуже важливо. І ще один важливий момент, питання головне, на яке я хочу, щоб ми сьогодні для себе знайшли відповідь і відповіли собі, чиїм джерелом керуються наші слова: земним чи небесним? Пропоную відкривати послання апостола Якова, третій розділ. І читаємо з вами з першого вірша по 18-й весь розділ. Брати мої, хай не буде багато таких, які стають вчителями, знаючи, що ще приймемо більший осуд. Адже всі ми багато грішимо. Коли хто не грішить словом, той досконалий чоловік, здатний приборкати усе тіло. Ось і коням вкладаємо вуздечку в рот, щоб нам корилися, і керуємо всім їхнім тілом. Ось і кораблі, хоч які великі тагнані борхливими вітрами, але керуються малим стерном. Куди лише хоче стерновий? Так само і язик, хоч і малий орган, але дуже хвалиться. Ось який невеликий вогонь, але спалює такий великий ліс. І язик – це вогонь, світ неправди. Язик так поставлений між нашими органами, що опоганює все тіло і підпалює круг життя, а його самого запалює гєна. На цьому поки ми зупинимося, ми зараз далі будемо продовжувати читати. Але ось тут декілька моментів, на що я хочу звернути вашу увагу, дорогі мої. Цікаво, що Яків розпочинає з того, що каже, дає просту пораду: “Не всі мої брати ставайте вчителями”. І знаєте, я зустрічав і в нас в церкві людей, які послухали цієї поради, ну, як їм здається, і кажуть: “Все, вчителем бути не буду, бо ж Яків казав не бути вчителями”. Але Яків говорить не про те, говорить трішки про інше. Ще раз уважно послухайте, брати мої. Хай не буде багато таких, які стають вчителями, знаючи, що ще більший осуд приймемо. Не проблема бути вчителем, проблема бути вчителем, який не приймає осуду. Розумієте, в чому різниця? Дуже добре, коли ви навчаєтесь в Господа. Дуже добре, коли ви навчаєтеся в церкві. І про приходить час, коли ви починаєте навчати інших, але ви це робите як ті люди, які навчаються від Бога. і які навчають, як каже Господь, а не як вам здається. До речі, ця проблема або, ну, це це питання дуже близьке мені, тому що я виріс в дуже давній церкві, якій там вже поверх 100 років. І знаєте, коли є вже свої певні традиції, які складаються і в сім’ї, і в родині. І дуже часто, коли я десь буваю іноді спілкуюсь з моєю бабусею, вона мені каже: “Сергій, ну скажи, ну як? Хіба то отак?” Я кажу: “Ну та виходить, що так”. І вона мені каже: “Так, нас так не вчили”. Я посміхаючись кажу: “Ну, мені шкода, що вас так не вчили, але Біблія так пише”. Так, можливо, десь невірно розуміли або розуміли тільки з одного контексту, з одного боку, але й чим далі ми навчаємось, тим більше Бог нам що робить? Відкриває знань. І ось тут дуже важливо розуміти, рухатись вперед, навчаючи людей не моїм переконанням, а переконанням чиїм? Божим. І Божі переконання, Божі закони, Божі слова, це не ті, які мені подобаються тільки, а це ті, про які Господь сам чітко і зрозуміло говорить. Дивіться, що далі він пише. Адже всі ми багато грішимо. Коли хто не грішить словом, той досконалий чоловік зда здатний приборкати усе тіло. Дорогі чоловіки і жінки, хто не грішить словом, давайте добре прощу. На цьому тижні хто не згрішив словом, підніміть руку. Ні, я піднімаю, щоб показати, як рука піднімається. Я насправді, ну, думаю, що я не маю підняти руки. Ну, я хотів би побачити того грішника, хто зараз рішив всіх обманути. Але ви молодці. Е, знаєте, коли нам навіть здається, що ми дуже свідомо себе контролюємо, то є моменти, де ми щось подумали, сказали нашим дітям, нашим чоловікам, дружинам, батькам. Це найперше, що вилітає. І нам може здаватись, що це справедливо, і це буде ніби й справедливо, але й тон, яким ми говоримо, емоції, з якими ми говоримо, вони будуть далеко несправедливі. І знаєте, коли нам здається, що коли вам здається, давайте я скажу, що ви не такі, запитайте ваших дітей, ваших чоловіків або дружин і скажіть чесно, от скажи мені, чи все добре звучить з моїх вуст? з мого язика чи злітають завжди добрі слова. І якщо ваші кохані вас не бояться, це в ключовий момент, вони скажуть вам: “Так буває в житті”. І не це саме страшне, тому що ми, як люди, можемо падати. Страшне інше, коли ми не готові змінюватись і не готові рухатись вперед. Тому Яків, апостол Яків і говорить про це. І далі він приводить дуже цікавий приклад про коня і воздечку. Він каже: “Ось і коня вкладаємо воздечку в рот, щоб нам корились і керуємо всім їхнім тілом”. І те ж саме він говорить про кораблі. Який би великий корабель не був, а стерно, порівняно до корабля є невеликим, але воно веде корабель туди, куди хоче. І далі, використовуючи ці приклади, він показує, він каже: “Так само і язик”. Друзі, я в свій час катався на конях і навіть об’їжджав трішки коней. Ну, був в мене такий період життя. Я знаю, що таке їхати на коні, коли кінь завузданий, і коли їхати на коні, коли кінь не завузданий. Коли кінь слухняний і навчений, проблеми нема. Ти його легенько постукав, направив і він повернеться куди потрібно, сидячи на ньому зверхі. Але коли кінь ненавчений або це перша їзда, то якщо ти його не завоздав, не поклав водило, вудилище, чи як воно правильно називається, воздечку до його рота, ти не зможеш його ні спинити, ні повернути, ні приборкати. Тобто 100%, що ти будеш лежати на землі за дуже короткий час. І зауважте, точно з таким самим моментом порівнює язика апостол Яків. Він каже, те ж самий язик. Виявляється, які б ми прекрасні і великі не були, але якщо наше стерно не керує нами правильно, то ми можемо наробити великої шкоди. Ми можемо наробити великої біди. Знаєте, можливо, ви бачили такі великі трактори, бульдозери навіть, які зносять будови старі. Бачили таке чи ні? Бачили. Скажіть, будь ласка, це добре, що вони зносять цю будову чи ні? Ну, якщо вона не потрібна, їй потрібно. Ну, якщо вона під знос, то це дуже добре. Але уявіть собі, що за кермом нетверезий водій. Як багато добра він зробить, бо ніби зносити будови – це добре, не потрібні будови. Але якщо він не тверезий, якщо він не орієнтується в просторі, то він може знести дуже багато речей, які потрібні. Друзі, щось подібне із нашим язиком. Яків показує і звертає увагу на це. Він каже: “Так само язик, хоч і малий орган, але дуже хвалиться. Ось який невеликий вогонь, але спалює такий великий ліс. І язик – це вогонь, світ неправди. Язик так поставлений між нашими органами, що опоганює все тіло і підпалює круг життя, а його самого запалює гєгена”. Цікавий момент. Наш язик здатен підпалити ліси, руйнувати стосунки, репутацію і навіть цілі громади. В нас такого нема, правда? Слава Богу. Чо ви посміхаєтесь? Що є? Та ну, молодці, що визнаєте. Друзі, не подумайте зараз про свого брата або сестру, які вам сказали щось не так. Подумайте про себе. Кому я особисто сказав щось не так? Скільки лісу я спалив особисто? Доброго лісу, який можна було б використати для будови, для будови будинків, прихистків, для будови шкіл. Та це переношне значення. Але скільки своїм язиком я спалив таких добрих дерев, доброго матеріалу, тому що не стримався, тому що захотілось попліткувати, захотілося просто бути кращим. Захотілося бути кращим, ніж він або вона. Сучасна ілюстрація – це одне слово в соцмережі, яке може запалити таку пожежу і розгорітися така перепалка, що потім вимикають коментарі під певним постом якимсь. Правда чи ні? Бачили, я думаю, не один раз. Хтось виставляє якийсь пост, хтось один щось написав і все. Пітім коментарі дивися, вимкнені, бо почалося ну дуже погане слово, яке описує цю ситуацію. Просто така ну куча мусора, яка переповнена. Друзі, як це застосувати в нашому практичному житті? Будьте уважними до своїх слів. Вони можуть або лікувати, або ранити. На превеликий жаль, багато читаю, багато людей, які читають ці слова Якова, вони бачать тут тільки мінус, що ніби отак не може бути. Але Яків насправді показує вибір. Він показує, як є і як може бути. Ми зараз будемо дивитися ще на це. Ще один момент, на що я хочу тут звернути увагу. Е, написано, що він опоганює все тіло, підпалює круг життя, а його самого запалює гєна. І ось тему проповіді я так і назвав, що вона звучить пекельний вогонь. І багато хто думають, що гиєна – це пекло. Насправді гиєна має дуже чітке зрозумі розуміння біблійне або біблійне значення. Гієна – це назва долини Гіном. Це яр на південь від Єрусалиму, який став звалищем для сміття. І там постійно горів вогонь. Там постійно горів вогонь. І ось, щоб ви розуміли тепер, чому Яків використовує це слово, запалюється від гєни. Це сталий вираз, який дуже ввійшов в розмову, да? Гиєна, вогонь невгасимий. Чому вогонь невгасимий? Це сміття, яке постійно горить. Коли хто-небудь був, назвали ще сміттєвому, яке горить. Запах приємний, правда? Запах шашличку, запах приємного аромату. Ні, не так. Вибачте, я ску прямо. така вонь, що там просто неможливо знаходитись. Дихати нема чим. І навіть не стільки від диму, а від як того запаху, який видається при горінні. І не тільки при горінні, а від того, що сміття згораючи, відкриваються все нові і нові. Ось по суті цим самим і запалюється язик від сміття. Друзі, язик запалюється від сміття. Розумієте, чому цей приклад використовує Яків? Коли ми хочемо когось обговорити, коли ми хочемо когось навчити в лабках, коли ми хочемо комусь когось обсудити, це не починається, як правило, з благих намірів, на жаль. Це починається з сміття. Ми з побачили якесь сміття і нам здалося, що ми можемо його використати для великого блага. Знову в лабках. Дивимося з вами далі і читаємо з сомого по 12-й вірш. Адже всякий рід звірини, птахів, плазунів і риб приборкується. Вони освоєні людською природою, а язика ніхто з людей не може приборкати. Він зло невгамовне, повний смертельної отрути. Ним благословляємо Господа і Отця, і ним проклинаємо людей, які створені за Божою подобою. З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не годиться, брати мої, щоб так воно було. Хіба з одного джерела виходить солодка гірка вода? Чи може, брати мої, смоківниця родити оливки, а виноградна лоза смокви, а солончак не може давати солодкої води? Друзі, знову ж таки, Яків звертає нас на цікаву увагу. Ми можемо приручити звірів. Ми можемо приборкати і надресерувати звірів, але язик, таке враження, не піддається дресируванню. Знаєте, в нас вдома є маленький песик, і коли я в руках тримаю смаколик для нього, ну, те, що йому подобається, він виконує, ну, більше, напевно, десятка різних команд. Ну, без смаколика, на жаль, не хоче. Він хитрий такий, ну, розумна тваринка. Сьогодні про то говорили. Але коли я тримаю в руках смаколик, він робить все, що я кажу. сідає, встає там, помирає, співає, гавкає, проповзає, ну, ну все робить. І знаєте, за цим так приємно іноді спостерігати. От от ти можеш покерувати кимось, да? Яків так і пише. Він каже: “Ми, звірі, птахи приборкуються людською природою, але язика приборкати не може ніхто з людей. Зло невгамовне, повний смертельної отрути”. І знаєте, коли його не можна приборкати, не тоді, коли ти спокійно, тверезо сідаєш і починаєш думати: “От я я що я хочу від мого язика, від моїх слів?” Не про цей випадок говорить Яків. Яків говорить про інший випадок. Коли язик вже запалений від чого? Відгієни, від сміття. Коли він вже запалився, як ти не намагаєшся його контролювати? А що? А не виходить. А не виходить. Я пам’ятаю одного разу в пориві такого захоплення, недоброго захоплення, я про одну людину, ну, ми з іншим говорили, сказав погані слова і і знаєте, Дух Святий зразу мені каже: “Сергій, а що ти говориш про іншу людину?” Я спинився і, знаєте, якось мені так стало незручно. А цей чоловік, з яким я спілкувався, він вже запалився з від моїх слів від того сміття, що я сказав, і теж почав подібне щось говорити. А мене вже Дух Святий докорив. І знаєте, і в мене проблема. Я стою і думаю, сказати йому про це чи не сказати. Ну, бо я ж сам почав. Якщо зараз його спиню і скажу якимсь буду взагалі неадекватним. Яку, Боже, дай сили і і знаєте, ко зупинись, друже, вибач, я сказав дурницю. І знаєте, цей чоловік подививсь на мене і каже: “Ти знаєш, що я теж зрозумів, що це дурниця”. Але й проаналізуйте себе, як часу нам вистачає Божого духа сміливості підкоритися цьому голосу. Особливо, коли в нас вже склався цілий план, як має бути, коли ми знаємо, хто на що заслуговує, хто скільки вартує і кому що необхідно для життя. Коли ми в своїй голові це вже склали, як ми можемо спинитися? Яків піднімає ще одну тему: язик суперечливий. Ним благословляємо Бога і ображаємо людей. Він каже про цей парадокс. Він каже: “Як так може бути? Тим ж самим язиком ми прославляємо Бога, а що робимо? Проклинаємо людей. Дивіться, це зразу відсилає нас на євангеліє, на інші послання, де чітко зрозуміло, каже: “Не може такого бути, що ми любимо Бога, а ближнього що? Ненавидимо”. Не може такого бути. Щось не так з нашою любов’ю до Бога, якщо ми ненавидимо ближнього. Ще один дуже важливий момент. Коли ми усвідомлюємось той момент або Дух Святий нас торкається і ми приходимо до розуміння, що це недобре ми говоримо. Є два завжди варіанти. Ми можемо визнати, що це гріх і спинитися і навіть спинити інших. Або є кращий варіант почати виправдовуватись. Я думаю, це така близька ситуація всім, правда чи ні? Коли ти спи, ну, не можеш спинитись або інші тебе вже спинили і докорили і кажуть: “Слухай, це недобре”. Замість того, щоб сказати дякую, що ми починаємо казати? Я зараз тобі все поясню. Ну, це добре, що якщо так ще починаються слова, а то як правильно. Це просто оправдання, які ні до чого не ведуть. В мене є один мій друг хороший, який завжди казав таку фразу: “Оправдання не веде до покаяння”. Друзі, це щира правда. Ще один момент, що робить язик? Він показує гріховність нашої природи. Він показує гріховність нашої природи, те, на що ми до кінця впливу не маємо. І ось тепер рухаємося з вами далі з 13-го по 18-й текст. Хто мудрий і досвідчений між вами, нехай покаже свої діла в лагідній мудрості доброго способу життя. Коли ж маєте гірку заздрість і суперництво у ваших серцях, не хваліться і не говоріть неправди на правду. Це не та мудрість, яка сходить згори, а земна, душевна, бісівська. Тому що де заздрість та чвари, там безладдя і всяке лихе діло. А де мудрість, що згори насамперед чиста, потім мирна, лагідна, покірна, повна милосердя і добрих плодів, безстороння, нелукава, адже плід праведності сіється в мирі і творцями миру. Друзі, справжня мудрість походить згори. Ось до чого веде наш Яків. Яків протиставляє по суті два типи мудрості: земну і небесну. І ось дивіться, він закликає і каже: “Хто до мудрий і досвідчений між вами, нехай покаже свої діла в лагідній мудрості доброго способу життя”. Зауважте, Яків не закликає і не каже: “Хто між вами мудрий, хай всім розкаже, як правильно жити”. Ні, він говорить не про це. Він каже: “Хто між вами мудрий і досвідчений, нехай покаже свої діла в лагідній мудрості доброго способу життя”. Ось це є прості взаємовідносини. Я можу скільки завгодно розповідати, що я кохаю своїх дітей, але якщо я з ними не можу нормально поспілкуватися, то це будуть лише слова. Я можу скільки завгодно розповідати, що я кохаю свою дружину, але якщо ми не маємо добрих відносин, це будуть лише мої слова. Друзі, ви можете розповідати, що ви хочете принести добро для Бога, добро для церкви, для братів і сестер, але якщо ваші брати і сестри втікають від вас і уникають вас, це всього лише слова. І стерно, яке нами наш язик, який або допомагає будувати відносини, який або притягує до нас, або відштовхає до нас. І ось цей язик породжує нас, наш спосіб життя. Те, куди ми рухаємося, як ми рухаємося і як ми зростаємо. Яків показує дві мудрості, одну земну, одну небесну. Дивіться, якою є земна мудрість. Коли ж маєте гірку заздрість і суперництво в ваших серцях, не хваліться і не говоріть неправди на правду. Це не та мудрість, яка сходить згори, а земна, душевна, бісівська. Тому там, де заздрість та чвари, там безладдя і всіляке лихе діло. Друзі, якщо ви комусь от зараз зосередьтесь, будь ласка, зверніть увагу. Якщо у вас є ваші близькі рідні або брати і сестри, кому ви заздрите, до кого ви відчуваєте ненависть, на кого ви роздратовані, на кого ви злі, про кого ви говорили вже недобре. Коли ви не маєте з братами або сестрами добрих відносин, не оправдовуйтесь з тим, що ви Божі, а вони ні. Так робить земна мудрість, яку апостол Яків називає навіть душевною, земною і бісівською. Божа людина, Божа людина, яка наповнена Святим Духом і Божою мудрістю, вона не скаже: “Мені все рівно, мені байдуже”. Щодо інших спасіння або щодо життя інших людей. І ось це дуже важливо, друзі. Це дуже важливо. Є інша тип муд інший тип мудрості. А та мудрість, що згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, покірна, повна милосердя і добрих плодів, безстороння, нелукава. Адже плід правди сіється в мирі і творцями миру. Ось, друзі, альтернатива зимній мудрості і язику, який запалюється від гєни, від сміття. Є альтернатива запалити язик від чогось іншого. Це мудрість, яка згори. Насамперед вона чиста. Що таке чиста? Це добре вимита? Ні. Скільки язик з милом не ми брудних слів він не перестане говорити. Сьогодні, друзі, ви подивіться, будь ласка, що відбувається навколо. Нецензурні слова, лайка, мат, так званий, став не просто частиною життя, а звичною річчю. Буквально вчора я проходив по вулиці і поряд проходили підлітки, ну, років по 10-12, може, і я почув матюки, я ж обернувся. Ну, розумієте, я поду чую ніби дитячий голос, але повірити не міг. повертаються, ідуть підлітки і просто жахливо слухати, але вони навіть на це не звертають увагу. Для них це частина життя. Дуже часто в церкві так, ми лайки тут не чуємо брудної, матюків не чуємо. Але, друзі, що ми говоримо про наших братів і сестер? Особливо про тих, які не відповідають нашим шаблонам, нашому зовнішньому вподобанню або нашим бажанням. Як ми говоримо про них? Подивіться, мудрість, що походить згори, насамперед чиста. Чиста – це, як я вже сказав, не помитий язик з милом. Чиста – це чисті наміри, чисті помисли. Це бажання реально допомогти людині. Коли ви щиро хочете допомогти людині і запитуєте її про те, чим їй можна допомогти, повірте, навіть якщо це буде не ідеально, не буде не ідеальним виконанням з вашої сторони підхід до людини, людина, побачивши вашу щирість і бажання допомогти, буде говорити з вами зовсім по-іншому. Потім мирна. Тобто виявляється мудрість, яка може запалити язик, вона має бути мирна. не для того, щоб посіяти ворожне чи не для того, щоб налаштувати одного проти іншого, а для того, щоб вирішити питання. Знаєте, тут я для себе знаходжу одну дуже очевидну відповідь. Саме мирна слово. Е, як відрізнити, як я для себе відрізняю, що таке байки, плітки, а що таке бажання допомогти? Коли ми з вами з будь- зким або ви між собою говоримо про когось третього і згадуємо його або її якісь недобрі сторони, риси або якісь моменти і і на цій розмові нічого не змінилося, це не мир. Це посмакувати, це з виокремити себе, підняти себе на фоні цієї людини. А якщо я думаю, як допомогти і після ції розмови йдуть конкретні дії, ось це допомога. В моєму пасторському служінні і досвіді багато разів траплялась така ситуація, коли до мене підходять і кажуть: “Пастор, а ти знаєш, там той брат або та сестра, або та сім’я має проблеми, має гріх?” Я кажу: “Ні, не знаю”. Якщо я не знаю, кажу: “А, а що сталося?” Ну, і людина починає розповідати. І я кажу: “Добре, що ми з цим робити будемо?” І знаєте, як правило, яка відповідь? Пастор, ти піди і виріш питання. Ну, ти ж на той пастор, ти ж в нас для того поставлений в церкві. І знаєте, як правило, здебільшого, на превеликий жаль, я не бачу тут бажання навіть допомогти з мого боку. Тут скоріш бажання, знаєте, яке людину потрібно, до людини потрібно прийняти якісь міри там на зауваження, виключення або насварити дуже добре, щоб пастор провів профілактичну розмову з цією людиною, навчив цю людину. Я завжди задаю запитання: ти сам або ти сама говорила з цією людиною? Як правило, дуже рідко, коли хто каже, що щось говорив або пробував. Я тоді кажу: “Давай помолимось і в тебе буде цілий тиждень, щоб підійти до людини в смиренні, в бажання посіяти миру і будемо молитися за це”. І знаєте, як багато людей на це погоджувалось? Одиниці, навіть, на жаль, не десятки, одиниці людей, які казали: “Добре, пастор, я зрозумів чи зрозуміла, це було невірне бажання з мого боку. Давай молитись зараз разом, молись за мене, я по спробую піти і поговорити”. Дуже часто буває, що люди приходять і кажуть: “Пастор, ну вже наведіть порядок з цією людиною. Ця людина це не робить, це не робить, там і то робить або то не так”. Я кажу: “Добре, приходьте на раду церкви, будемо говорити”. А ні, я не піду. Той а хто має піти і говорити? Ось, друзі, звідки бажання миру чи бажання війни? Бажання допомогти чи бажання виговоритись? І знаєте, дуже часто й виговоритись потрібно. Кажуть сучасні психологи, що в собі тримати не можна. І Біблія про це говорить. Бо якщо сміття будете збирати в собі, його потрібно позбиватись. Але цього сміття потрібно позбиватися, як сьогодні кажуть, в екологічний спосіб. Відвозити його на сміттєзвалище, на переробку, а не викидати в тому будинку, де ви живете, в церкву, в яку ходите, або в місті, в якому ви живете. І ось дуже цікавий момент, яка мудрість є наша, чи вона дійсно мирна. Потім дивіться наступне слово лагідна. Лагідна. Що таке лагідне слово? Ви знаєте, що воно означає чи ні? Це не просто добре, це не просто хоро гарно підійти до людини. Це лагідно. Пам’ятаєте, хто був найлагіднішою людиною на землі? Мойсей. Ну, хто не розуміє, я ско російську мову. Є слово кроткий. Оце лагідний. Написано: “Мойсей був найлагіднішою людиною на землі”. Наступне. Покірна. Оу. Виявляється, що мудрість, яка згори, вона ще й покору мене, покорі мене навчає. Виявляється, що вона навчає мене покорі. Далі. повна милосердя і добрих плодів. Ось, друзі, ще один момент. Не засудити, не винести вирок, а що зробити? Змилосердитись. Пам’ятаєте випадок, коли до Ісуса привели жінку, схоплену на перелюбі? Насправді до Ісуса ж її привели з інших причин, щоб дізнатись, що з нею робити. Насправді до Ісуса її привели, щоб Ісуса випробувати. І жінка, і ті, хто її привели, знали, що вона помре. Всі зробили вже чіткий висновок. Всі знали. І ці люди, які привели жінку, і сама жінка знали, що вона зараз помре. Люди вже каміння підібрали, від якого вона мала померти. І пам’ятаєте, коли Ісус каже: “Хто без гріха, яки не камінь, всі розійшлися”. І він запитує жінки і каже: “Жінко, де ті, які тебе засуджували?” Ось вона стоїть на вколішках, чекаючи смерті. Я не знаю, чи вона чула розмову Ісуса з людьми. Я не знаю, чи вона чула, як люди розходились. Вона чекала смерті. Все, для неї вирок в її голові вже був винесений. І вона піднімає голову і каже здивовано: “Ніхто, Господи, нікого не залишилося”. Ісус каже: “І ти молодець, живи так далі”. Да ні. Ісус каже: “І я тебе не засуджую, але що? Іди і більш не гріши”. Ось, друзі, що робить язик, який наповнений милосердя і добрих плодів. Він дає шанс і можливість змінитися, але він каже правду. Далі написано: “Мудрість, яка згори, вона безстороння”. Безстороння. Це та мудрість, яка не займає якусь одну сторону, а яка хоче привести до порозуміння. І ось це, напевно, найважче, тому що потрібно вміти гріх назвати гріхом, правду назвати правдою, але при тому прийти до миру, який має бути. І останній пункт написаний: “Ця мудрість нелукава”. Нелукава. Тобто вона запалює язик нелукаво, не для того, щоб комусь нашкодити, не для того, щоб сказати одне, а зробити інше. Ця мудрість не лукава. І далі Яків підсумовує і каже: “Адже плід праведності сіється в мирі і творцями миру”. Ось, друзі, що може запалювати наш язик? Він може сіятись, сіяти праведність в мирі. І ми можемо стати творцями миру. По суті, язик – це дзеркало серця. Які джерела в серці, такі слова на вустах. Просіть Бога наповнювати ваше серце небесною мудрістю, щоб ваші слова ставали інструментами миру, щоб кожен з нас був творцем миру. Отож, друзі, язик – це вогонь, але він може бути запалений не гієною, не сміттям, а він може бути запалений і має бути запалений Святим Духом, небесною мудрістю. І ось ми читали тільки що перелік, якою є небесна мудрість. Те, що неможливо для людини, можливо Богові. Він може дати нове серце, нові уста. Яків дуже чітко по наголошує на цій темі. Він каже: “Ніхто з людей свій своїм язиком керувати не може. І не обманюйте себе, якщо ви думаєте, що ви виключення з цього переліку”. Але Яків приводить і каже: “Але є той, хто не просто здатний, а хто допоможе вам. Він здатний, він може і він допоможе вам керувати вашим язиком, вашими словами і вашим всім тілом. Він може дати нове серце і нові уста. Але ось тут потрібно чесно задуматись, чи готовий я до нового серця, нових уст. Чи хочу я цього? Чи хочу я цього? Друзі, тож нехай наші слова будуть насінням праведності, посіяними у мирі. Я зараз звертаюсь не лише до старшого покоління, яке дуже любить поговорити. Ну, ви можете образитись на мене, можете це прийняти. Я звертаюсь і до зрілих людей, до молодих людей, до юнаків і дівчат, тому що ми всі навчаємося один від одного. Нам може здаватися, що це інші не такі, але все розпочинається з з мого язика і з того, що в мене є в моїй голові. Яків говорить прямо: “Яка ніхто з людей не може приборкати. Це правда. Ми самі по собі не здатні завжди контролювати свої слова. А але те, що неможливе для людей, можливе для Бога”. Коли ми дозволяємо Святому Духу діяти в нас, тоді наш язик перестає бути зброєю і руйнуванням і стає інструментом миру. Коли ми довіряємо себе Богові і живемо з ним, наш язик перестає бути зброєю для руйнування. Він стає інструментом миру. Тож нехай наші слова сіють добрі плоди, підкріплені лагідною Божою мудрістю. Бо справжня духовність не в тому, що ми вміємо гарно говорити, а в тому, що наші слова змінюють атмосферу навколо нас і несуть світло у темряву. Ось, друзі, самий простий і практичний висновок сьогодні. Справжня духовність, справжня мудрість не в тому, що ми вміємо гарно говорити, а в тому, що наші слова змінюють атмосферу довкола нас і несуть світло у темряву. Нехай Господь благословить, щоб ми керувались саме такою мудрістю. божественною мудрістю, бажанням і мрією допомогти збудувати і посіяти мир. І щоб цей мир, який нам дарує Господь, був з нами сьогодні кожен день. Цей мир, якого ми прагнемо, буде здобутий не тільки перемогою на полі бою, на війні. Не тільки тоді, коли агресор піде з нашої країни, а тоді, коли ми навчимося жити один з одним, підтримуючи один одного, допомагаючи один одного і сіючи мир, до якого нас кличе Господь. Тому, друзі, хай нас благословить цьому наш небесний батько. Він може це зробити. Якщо хтось з вас зараз, слухаючи цю проповідь, читаючи разом зі мною слово Боже, чи з присутніх, чи з глядачів, думає, що вже не один десяток разів, а може й сотню разів пробував це зробити і не виходить. Друзі, ще раз довіртеся Богу, проаналізуйте своє життя, чи дійсно ви хотіли це зробити з Богом. І Господь каже: “Кожного, хто приходить до мене, я не прошну геть”. В іншому місці слово Боже говорить: “Кому не вистачає мудрості, хай прийде і попросить”. І Бог каже: “Я дам”. Ось, друзі, це справжня мудрість. Це не сміття, від якого запалюється язик. Це не гієна, де горить сміття, де воняє. Ні. Це Божа мудрість, яка має приємний аромат, до якої тягне, в якій хочеться пробувати щодня. Хай Бог благословить, щоб ми були такими людьми, до яких тягнуться інші люди. Не люди, які від нас втікають, а ми їх доганяємо і зараз навчимо, а люди, які шукають розмови з нами, які шукають причину, щоб побути в нашій присутності, в вашій присутності. І до цього нас закликає Господь. Господь готовий і дає все на що необхідно для цього. Прийміть цю мудрість божу. Прийміть цей мир і прийміть Дух Святий, який вже готовий спочити на кожному з нас. Довіртесь Богу і дозвольте йому робити зміни в житті кожного з нас. І ось тоді наш язик буде сіяти мир. І ось тоді ми будемо по-справжньому щасливі, чого ми прагнемо. Амінь. Помолимось разом. Наш вічний святий Господь, Батько, що на небі, безмежно дякую тобі за твою любов і благодать. Дякую, Господи, тобі за слово твоє, де ти завжди чітко і щиро, відкрито говориш про наші недоліки, про наші проблеми і наші гріхи. Але, Господи, дякую тобі за те, що ти завжди показуєш шлях, йдучи яким ми можемо всього цього позбавитись. І наш гріх може бути повністю знищений. Навіть, Господи, незважаючи на те, що дуже часто наші слова, наш язик є великим злом, ти навіть і це можеш виправити для миру, для благодаті і для праведності. Тому, Господи, віддаємось в твої руки. Прошу за дорогих мені братів і сестер, загих присутніх тут, за гостей наших, за наших глядачів. Господи, злий твій мир, злий твій святий дух на кожного. Нехай, Господи, ми будемо творцями миру, сіячами миру за твоєю благодаттю і за твоєю милістю. Допоможи нам, Господи, завжди отримувати перемогу в тобі і допоможи завжди перемагати гріх, який є в нашому житті. Святий Боже, я також зараз маю велике бажання і прошу тебе, будь ласка, збережи нашу країну, збережи наш народ, благослови наших воїнів, захисниць і захисників. Даруй, Господи, їм особливо твою любов і мир і твою благодать. Допоможи їм встояти перед ворогом, який йде нищити і вбивати. І допоможи, Господи, щоб твоєю силою, твоєю благодаттю цей ворог забрався з нашої землі і ми мали перемогу в тобі. Прошу, Господи, за наших хлопців і дівчат, які перебувають в полоні. Даруй їм надію на тебе, на повернення. За тих, хто, Господи, проходить лікування, будь ласка, подаруй їм скоріше одужання і допоможи їм, Господи, навчитися бути в тих умовах, в яких вони вже є, щоб найголовніше, Господи, вони пам’ятали про тебе і про твою милість і благодать. Прошу, Господи, тебе за керівництво нашої країни, за президента нашої країни. Подаруй, Господи, будь ласка, твого духа і твою мудрість, щоб вони рухались в правильному напрямку, щоб той мир, якого ми всі прагнемо, Господи, ми його досягнули твоєю благодаттю, твоєю силою. А нам, Господи, кожному окремо допоможи на тому місці, де ми знаходимося, навчитись контролювати наш язик. І ми зрозуміли, що самі ми цього зробити не можемо. Тому, будь ласка, Господи, запали наш язик від небесної мудрості, від твого миру, від твоєї благодаті, щоб він не запалювався більш ніколи від гігієни, від сміття, яке згорає, а щоб він був провідником твоєї правди і твоєї істини. Нехай, Господи, це станеться в нашому житті і нехай твій дух поведе нас в цьому житті і служінні в твоє святе ім’я. Прошу про це. Амінь.
