Мудрий Соломонів вирок
Незабаром прийшли до царя дві жінки-повії. Ставши перед ним, одна жінка сказала: О, мій володарю! Ми з цією жінкою живемо в одному домі; я при ній у цьому ж домі й народила. Так сталося, що на третій день після того, як народила я, народила також ця жінка. Ми мешкаємо разом, і з нами нікого чужого, крім нас обох, не було. Вночі син цієї жінки помер, оскільки уві сні вона його притиснула. Посеред ночі, коли твоя слугиня спала, вона встала, взяла мого сина від мене, й пригорнула його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала до моїх грудей. Коли вранці я встала, аби погодувати свого сина, – а він мертвий! Але, коли рано я до нього придивилась, то виявилось, що це не був мій син, якого я народила! Після цього друга жінка сказала: Неправда! Адже мій син живий, а твій син мертвий! А перша наполягала: Ні, це твій син мертвий, а мій син живий! І так вони перед царем сперечались… Тоді заговорив цар: Ця стверджує, що мій син живий, а її син мертвий! А інша заперечує, – Ні, твій син мертвий, а мій син живий! І цар наказав: Принесіть мені меча! І принесли меча до царя. Після цього цар наказав: Розітніть живу дитину надвоє, і дайте половину одній, і половину – іншій! Тоді та жінка, сином якої було живе немовля, звернулась до царя, – адже її серце здригнулось від жалю за свого сина, – і вона заволала: Благаю тебе, мій володарю! Віддайте живу дитину їй, лише не вбивайте її! А інша кричала: Нехай не буде, ні мені, ані тобі, – тож розтинайте! Але, відповідаючи, цар сказав: Віддайте живу дитину першій, не вбивайте її, бо це вона – матір дитини. Коли ж усі Ізраїльтяни дізнались про цей царський вирок, то були сповнені шанобливої поваги щодо царя, оскільки зрозуміли, що, звершуючи судочинство, він керується Божою мудрістю.